Педагогічний портрет

          І я маю честь носити це високе звання «Педагог».
Це дійсно покликання, яке відчуває людина, яке прагне реалізувати. Тернистий і нелегкий шлях. Та навряд чи ти про це думаєш, коли зазираєш в очі маленьких першокласників, які прийшли на урок і жадібно ловлять кожне твоє слово, кожен твій погляд. Ні на що не проміняєш це відчуття! У цю мить усвідомлюєш, що все зробив правильно, ти на своєму місці!
         Усе в житті починається з любові. У ній народжується краса, гармонія, лад, єдність. Любов - радість, любов - джерело натхнення. Тому основним моїм принципом є - любити: любити життя, любити людей, любити свою професію.
          Я люблю дітей, всяких: гучних і тихих, слухняних і примхливих, чистеньких, доглянутих і неохайних, гарненьких і не дуже. На тій простій підставі, що вони - діти. Адже вчитель не повинен бути несправедливим, недобрим, жорстоким, тому що найбільше дитину ранить несправедливість. Хороший вчитель має бути зразком вихованості і культури поведінки. Як у краплі роси відображається весь світ, так у вчителя повинна відображатися вся культура.
       Особисті якості , якими я володію, це доброзичливість, толерантність, оптимізм.  Відомо, що для учнів особисті якості вчителя більш важливі, ніж професійні. Тобто, якщо вчителя високо оцінили як особистість, вони будуть любити і його предмет, тому я намагаюсь підтримувати дружні відносини з учнями, тепле людське спілкування. 
       Я вважаю, що вчитель повинен бути віддзеркаленням сучасності, провідником нового, для цього я намагаюсь часто використовувати сучасні технології, адже, наприклад,  демонструючи таким чином кращі зразки та тисячолітні надбання людства, ти  говориш з учнем «однією мовою».


      Відомий письменник С.Л. Соловейчик в книзі "Вічна радість" говорить про вчителя: "Він - артист, але його слухачі і глядачі не аплодують йому. Він - скульптор, але його праці ніхто не бачить. Він - лікар, але його пацієнти рідко дякують йому за лікування та далеко не завжди хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення?          Інколи думаєш – досить… Але є в нашій роботі щасливі й радісні моменти заради яких хочеться працювати, вдосконалюватися, і тоді схаменешся – все недаремно! І знову починаєш спочатку…

Немає коментарів:

Дописати коментар